Головне управлiння економiки

Телефон (код 0642): 53-80-08
Поштова адреса: 91016, м. Луганськ, пл.Героїв ВВВ, 3а

Сутність, основні задачі, функції

Світова організація торгівлі (далі СОТ) є міжнародною структурою, яка заснована на Генеральній Угоді з тарифів і торгівлі (далі ГАТТ), результатах попередніх погоджень, а також на домовленостях, досягнутих під час Уругвайського раунду, іншими словами - це об'єднання держав, спрямоване на створення і підтримку системи юридичних норм міжнародної торгівлі.

Членами СОТ є 149 держав та окремих митних територій, на які припадає приблизно 95% обсягу світової торгівлі. Заявки на приєднання до СОТ подали ще майже 30 країн .

В 1995 р. (1 січня) СОТ замінила Генеральну угоду з тарифів і торгівлі, яка існувала з 1947 року.

Головними задачами СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння економічному зростанню та підвищенню добробуту людей. Країни-члени СОТ вирішують ці завдання шляхом контролю за виконанням багатосторонніх угод, проведення торговельних переговорів, врегулювання торговельних суперечок у відповідності із визначеним організацією механізмом, проведення огляду національної економічної політики держав-членів, а також надання допомоги країнам, що розвиваються.

СОТ є організацією, під керівництвом якої: здійснюється нагляд за імплементацією Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі та пов'язаних з нею угод, Генеральної угоди з торгівлі послугами (далі ГАТС), Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (далі ТРІПС); проводяться періодичні огляди торговельної політики країн-членів; відбувається врегулювання торговельних суперечок на основі правил, закладених в її правових нормах.

Слід також підкреслити, що організація відповідає за впровадження як всіх  багатосторонніх угод, так і угод з обмеженою кількістю учасників, а також тих, які будуть розроблятися в рамках організації у майбутньому.

Створення СОТ фактично стало найбільшою реформою світової торгівлі за період, що минув з кінця ІІ світової війни, реалізувавши у більш сучасній формі спробу створення у 1948 році Міжнародної організації торгівлі. Цим було завершено формування основного комплексу універсальних договорів системи ГАТТ, що дозволяє говорити про створення нового глобального правового порядку в трьох основних сферах торговельних операцій - товари, послуги, інтелектуальна власність - до якого сторони ГАТТ прагнули з моменту підписання Генеральної угоди.

Багатосторонню міжнародну торговельну систему, в центрі якої знаходиться СОТ, в широкому розумінні можна визначити як сукупність міжнародних правил, яких країни мусять дотримуватись у торговельних відносинах між собою. Правила ці спрямовані на те, щоб всебічно сприяти відкритій і ліберальній торгівлі. СОТ слугує як форумом для переговорів, так і арбітром у врегулюванні торговельних суперечок між країнами-членами.

За понад 50 років існування система ГАТТ/СОТ довела свою ефективність і досягла значного прогресу в лібералізації міжнародної торгівлі шляхом низки міжнародних переговорів, відомих під назвою "раунди багатосторонніх торговельних переговорів". Передостанній, восьмий або Уруґвайський раунд переговорів завершився 1994 року підписанням Марракеської угоди про заснування СОТ. Нині триває дев'ятий, так званий "раунд розвитку".

Крім того, кілька міжнародних організацій - ООН, МВФ, МБРР тощо - мають статус спостерігача в окремих структурах СОТ.
Сфера діяльності СОТ визначається угодами та іншими правовими документами. Найважливішими функціями СОТ є:

Основні вимоги угод СОТ

Головною метою ГАТТ/СОТ, яка закладає багатосторонні правила торгівлі товарами, є створення ліберальної і відкритої торговельної системи згідно з якою підприємства країн-Членів можуть торгувати між собою за умов чесної конкуренції та недискримінації. Вся багатостороння торговельна система ГАТТ/СОТ ґрунтується на 4 основних та простих  правилах.

Перше правило, одночасно визнаючи, що країнам-Членам важливо дотримуватись відкритої та ліберальної торговельної політики, дозволяє країнам захищати внутрішнє виробництво від іноземної конкуренції, за умов, що такий захист забезпечується тільки через застосування тарифів та підтримується на низькому рівні. Застосування кількісних обмежень, окрім невеликого числа ситуацій, забороняється.

Друге правило, передбачає зменшення й скасування тарифів та інших бар'єрів у торгівлі шляхом проведення багатосторонніх переговорів. Зменшені тарифи вносяться до Розкладу поступок кожної країни. Ставки, наведені у таких Розкладах, відомі як зв'язані ставки. Країни зобов'язані не підвищувати тарифи за межу зв'язаних ставок.

Третє правило, вимагає від країн здійснювати торговельні операції, уникаючи дискримінації країн, з яких імпортуються або до яких експортуються товари. Це правило базується на принципі режиму найбільшого сприяння. Принцип торгівлі без дискримінації означає: якщо країна-Член надає іншій країні будь-який тариф або інші переваги стосовно будь-якого товару, то вона повинна одразу ж і безумовно надати такий тариф аналогічним товарам інших країн. Зобов'язання щодо надання режиму найбільшого сприяння не обмежується тільки тарифами. Це зобов'язання стосується також:

 Четверте правило, відоме як правило національного режиму. Принцип національного режиму, який доповнює принцип РНС (режим найбільшого сприяння), вимагає, щоб імпортний товар, який перетинає кордон після сплати мита та інших зборів, повинен отримувати режим не менш сприятливий відносно режиму, який отримують аналогічні товари, вироблені вітчизняними виробниками. Країна не може накладати на імпортні товари, після того як товар надійшов на територію країни після сплати мита на кордоні, внутрішні податки за ставками вищими, ніж ті, що застосовуються до порівняних вітчизняних товарів. Аналогічним чином, правила, що регулюють продаж та закупівлю товарів на вітчизняному ринку, не можуть застосовуватись суворіше по відношенню до імпортних товарів.

Таким чином, принцип недискримінації досягається на двох рівнях: між країнами - Членами СОТ (через режим найбільшого сприяння) та між національними та іноземними товарами на внутрішньому ринку (через національний торговельний режим).

Положення щодо режиму найбільшого сприяння є настільки важливим, що воно є пріоритетним в основних угодах СОТ - Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року, Генеральна угода про торгівлю послугами, Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

Крім того, багатостороння система ГАТТ має правила щодо:

Надання субсидій урядами

В системі СОТ правила надання субсидій не є специфічним для окремих секторів. Україна збереже право застосувати субсидії в усіх секторах економіки за умови дотримання правил, встановлених Угодою СОТ про субсидії та компенсаційні заходи та Угодою СОТ про сільське господарство. Субсидії, які залежать від показників експорту та заміщення імпорту (надання переваг вітчизняній продукції) в промисловості забороняються.

Довідково: Згідно з Угодою СОТ про сільське господарство, субсидії класифікуються як експортні субсидії, субсидії "зеленої скриньки", "синьої скриньки" та "жовтої скриньки". Експортні субсидії  - це такі субсидії, що залежать від показників експорту; вони підлягають скороченню та скасуванню для всіх країн, як результат поточного раунду багатосторонніх торговельних переговорів. Україна, як і решта країн, які вступали до СОТ з 1995 року, повинна буде зв'язати експортні субсидії на нульовому рівні. Субсидії "зеленої скриньки" - це субсидії, які не спричиняють або спричиняють мінімальне викривлення торгівлі та не надають підтримку для ціни виробника (наприклад, дослідження, контроль шкідливих організмів, маркетинг, рекламні послуги, платежі у випадку природних катастроф, регіональні програми допомоги, екологічні програми). Субсидії "синьої скриньки" включають прямі платежі за програмами скорочення виробництва. Субсидії "синьої скриньки" та субсидії "зеленої скриньки" не підлягають скороченню або скасуванню і не включаються до підрахунку Сукупного Виміру Підтримки (СВП). Субсидії "жовтої скриньки" - це внутрішні субсидії, що викривляють торгівлю. Країнам дозволяється мати найвищий рівень загального обсягу внутрішньої підтримки, що розраховується як СВП і перевищує de minimіs: 5%-10% загального обсягу сільськогосподарського виробництва. Зазначений процент обговорюється під час багатосторонніх переговорів (більше двох учасників) стосовно сільського господарства. Україна ще не прийняла зобов'язань стосовно певного рівня.

Згідно з Угодою СОТ про субсидії та компенсаційні заходи, існує три види промислових субсидій.

1. Субсидії, що не надають підстави для вжиття заходів, включають: допомогу для науково-дослідних робіт, допомога  несприятливим регіонам  та допомога для адаптації існуючих потужностей згідно з екологічними вимогами. 
Субсидії, що не надають підстави для вжиття заходів, не слід скасовувати.
2. Заборонені субсидії - це експортні субсидії, тобто зумовлені показниками експорту, або субсидії, зумовлені переважним використанням вітчизняних товарів на відміну від імпортних.
3. Інші види субсидій надають підстави для вжиття заходів або застосування компенсаційних мит.
Країни-члени СОТ повинні скасувати всі субсидії, що надають підстави для вжиття заходів, які є адресними (специфічними) для певної промисловості.

Заходи, які можуть застосовувати уряди, якщо цього вимагають потреби промисловості

За певних обставин країни можуть застосовувати обмеження як інструмент регулювання імпорту. Застосування (як виняток) заборони чи обмеження у формі квот, імпортних ліцензій чи інших заходів передбачено:

У випадку якщо країна вдається до застосування кількісних обмежень стосовно імпорту окремих товарів у зв'язку з обставинами, що дозволяють таке застосування відповідно до ГАТТ, правила і процедури застосування будь-яких кількісних обмежень, повинні застосовуватись на основі  режиму найбільшого сприяння до продукції імпортованої з усіх джерел.

Інші матеріали розділу СОТ