У цих трьох реченнях із спогадів Івана Рогача про переддень проголошення державності Карпатської України відзеркалено увесь драматизм одного із найяскравіших періодів історії визвольних змагань українського народу.

 

Довгий час історія Карпатської України перебувала під жорстоким табу. Сьогодні ситуація змінилася. Історичне значення Карпатської України велике, усі намагання його применшити чи недооцінити — приречені. Натомість, з нагоди 70-ї річниці проголошення Карпато-Української Держави важливо з’ясувати феномен цієї історичної події.

 

На перший погляд, для постання Української державності на Закарпатті не було жодних історичних та політичних передумов. Закарпаття, автохтонне населення якого складали українці, впродовж століть входило до складу чужих держав. Зокрема, після розпаду Австро-Угорської монархії воно згідно з Сен-Жерменським мирним договором 1919 року було включене до складу Чехословацької Республіки під назвою «Підкарпатська Русь».

 

Через відсутність реальних можливостей возз’єднання Закарпаття з Україною політична еліта краю, якщо про таку можна говорити, орієнтувалася на Прагу, яка, принаймні, обіцяла широку культурну автономію краю. На Срібну Землю також претендували мадяри, які вважали Закарпаття своєю етнічною територією.

 

Не сприяло національному самовизначенню засилля русофільських елементів, які усіляко поборювали будь-які прояви українського життя на Закарпатті. Якщо до цього додати жахливе соціально-економічне становище українців-закарпатців, то перспектива здобути державність була примарною.

 

Існує твердження, що значний вплив на події Карпатської України мала політична ситуація в Європі, яка різко змінилася на початку 1930-х років. Зокрема, на європейському континенті загострилася політична криза, в центрі якої опинилася Чехословацька Республіка. До неї висунули свої претензії практичні всі сусідні держави, Насамперед, Німеччина, яка розгорнула активну кампанію щодо її внутрішньої та зовнішньої дестабілізації. Ослаблена Прага не могла контролювати Закарпаття й погодилася на створення автономного Уряду.

 

Водночас, проголошення автономного Уряду дало могутній імпульс для активізації національно-визвольного руху, зокрема, діяльності Організації Українських Націоналістів, яка на той час була найвпливовішою українською силою.

 

У жовтні 1938 року прем’єр-міністром «Підкарпатської Русі» став отець Августин Волошин. Саме йому судилося очолити й привести національно-визвольний рух на Закарпатті до омріяної державності. Саме під його керівництвом Карпато-Українська Держава стала вагомим чинником міжнародної політики, а українська національна ідея довела свою невмирущість.

 

Незважаючи на складну міжнародну ситуацію, відхід під мадярський протекторат значної частини Закарпаття і вимушене перенесення столиці з Ужгорода до Хуста, Уряду Волошина вдалося здійснити колосальний політичний і соціально-економічний прорив.

 

Так, було сформовано дієвий Кабінет міністрів, який складався з чотирьох міністерств: внутрішніх справ, шкільництва і народної освіти, юстиції та комунікацій. Було сформовано Службу безпеки, Управління поліції в Хусті, відділ преси та пропаганди.

 

Автономний Уряд надавав особливого значення політичній та пропагандистській роботі, що пояснювалося як необхідністю мобілізації зусиль населення краю на розбудову Української держави, так і підривною діяльністю проти неї з боку Угорщини та Польщі, нападами терористів з цих країн на населені пункти Закарпаття, антиукраїнською пропагандою «п’ятої колони» серед його мешканців, а також загостренням українсько-чеських відносин.

 

Уряд Волошина швидко переконав населення у необхідності всенародного захисту кордонів краю. На початку листопада 1937 року була утворена організація народної оборони «Карпатська Січ», кістяк якої склали члени ОУН. Загальна кількість вишколених січовиків становила близько 2 тисяч.

 

Уряд Волошина видав розпорядження про запровадження на території автономії державної української мови та ввів в обіг назву «Карпатська Україна» замість «Підкарпатська Русь».

 

У центрі уваги Уряду була адміністративна реформа. Зокрема, було видано розпорядження про передачу всієї влади Кабінету міністрів Карпатської України та обрання сейму (парламенту); про створення Вищого суду і Вищої державної прокуратури.

 

За короткий час було запроваджено жорстку вертикаль влади. Окружні начальники отримали повноваження розпускати сільські громадські заступництва, якщо вони не лояльні до української влади. Таким чином вдалося стабілізувати соціально-економічну ситуацію, придушити саботажні акції, вирішити проблему безробіття.

 

Зрештою, Уряд Волошина закрив усі місцеві осередки антиукраїнських, антидержавних організацій та їхні видання, а також політичні партії, що не стояли на засадах української державності. Курс на українізацію Закарпаття був пріоритетним напрямком роботи нового Уряду.

 

Тріумфом української державності стали вибори сейму у лютому 1939 року. Їхній результат був несподіваний для всіх — як для ворогів Уряду, так і його прихильників. Із 92,5% населення, що взяли участь у виборах, 92,4% проголосували за список проурядової партії «Українське Національне Об’єднання».

 

Правда, парламент Карпато-Української Держави провів одну і останню сесію. Першим Президентом стає одноголосно обраний дотеперішній прем’єр Августин Волошин. Президент складає присягу, дякує за довір’я й в порозумінні з президією Сейму затверджує першу владу незалежної Карпатської України.

 

Так Карпатська Україна дійшла в своєму історично- політичному розвитку до кульмінаційної точки — проголошення державної Незалежності. Перший законодатний обраний народом Сейм проголосив незалежність Карпатської України».

 

...У час, коли відбулися згадані події, «Карпатська Січ» уже вела нерівні бої з мадярськими окупантами, які з дозволу Німеччини вдерлися на українську землю. У нерівному бою з ворогом полягли біля тисячі карпатських січовиків. За два дні угорська армія окупувала Закарпаття. Президент Августин Волошин був змушений покинути країну. Однак опір агресорам не припинявся. Вцілілі військові підрозділи перейшли до партизанської війни, яка тривала до травня 1939 року.

 

Український уряд на чолі з Августином Волошиним проіснував лише півроку. Ще менше часу йому було потрібно, аби запалити у серцях закарпатських українців вогонь національної ідеї, організувати державне життя та забезпечити оборону молодої країни. Як оцінити цей феномен? Двох думок не може бути: Історія Карпатської України — ілюстрація величезного державотворчого потенціалу української нації, її сили і невмирущості!

 

11 червня 2008, 10:59
Указ Президента України № 213/2008 «Про відзначення 70-річчя подій, пов'язаних із проголошенням Карпатської України»
З нагоди відзначення 70-річчя подій 1938 – 1939 років, пов'язаних із проголошенням та збройним захистом Карпатської України, ураховуючи значення цих подій у багатовіковій історії українського державотворення та на підтримку ініціативи громадськості постановляю

докладніше »

---

11 червня 2008, 10:56
Карпатський пролог України
«Увесь день 15 березня сильно сніжить. Вулицями Хуста відступає Чеська армія. З Будапешта надходить категоричний ультиматум, щоб до 8 вечора передати край під мадярську владу. З Берліна немає ніякої відповіді на вчорашню телеграму Уряду. В такій атмосфері сходяться посли на перше засідання сейму Карпатської України».

докладніше »

---

11 червня 2008, 10:54
Велич і трагедія Карпатської України
14 березня 1939 року отець Августин Волошин проголосив державну незалежність Карпатської України. Закарпатські українці, забувши про традиційні суперечки між народовцями і русофілами, згуртувалися навколо Українського Національного Об‘єднання в єдину монолітну силу, завершивши, еволюцію від підкарпатських русинів до закарпатських українців. Погано озброєні й недосвідчені, в основному юнаки і дівчата, в тому числі з-під польських Галичини і Волині, пішли на ворога — угорських гонведів. Та сили були нерівні — 18 березня припинили опір останні захисники держави.

докладніше »

---

11 червня 2008, 10:51
Конституційний Закон Карпатської України
15-го березня 1939 р., під гуркіт мадярських гармат і клекіт скорострілів, о годині 3-20 по полудні, найстарший віком посол, Августин Волошин, відкрив сесію Сойму такими словами:   Світлий Сойме! З глибини душі відчуваю важність тих слів, якими ословив я Вас, як першу законно вибрану політичну репрезентацію нашого народу. При цій нагоді переживаю найвизначнішу хвилину свойого життя. Світлий Сойме!

докладніше »

---

11 червня 2008, 10:49
Андрій Бродій – прем’єр - міністр першого автономного уряду Підкарпатської Русі
Народився у 1895 р. у с. Кив’яждь, нині с. Кам’янське Іршавського району на Закарпатті, в сім’ї заможного селянина, колишнього заробітчанина-емігранта, який перебував у США. Після закінчення Ужгородської учительської семінарії в 1914 р. працював учителем у с. Великий Бичків, нині смт. Рахівського р-ну Закарпатської обл. У роки Першої світової війни воював на фронтах, був поранений, а після закінчення війни і проголошення Угорської Народної Республіки в листопаді 1918 року сприяв утвердженню угорської влади в Закарпатті.

докладніше »

---

11 червня 2008, 09:32
Августин Волошин – президент Карпатської України
Народився 18 березня 1874 р. в гірському селі Келечин, нині Міжгірського району Закарпатської області, в сім’ї греко-католицького священика. З 1883 до 1892 р. навчався в гімназії, а в 1892–96 рр. – в Ужгородському теологічному інституті.   У березні 1897 р. А. Волошин був висвячений і почав служити капеланом в Ужгороді. В 1899 р., після успішного закінчення Вищої педагогічної школи в Будапешті, одержав диплом професора математики й фізики, що відкрило йому дорогу до викладацької роботи.

докладніше »

---